Спочатку ти мене врятувала. Інші діти сміялися над тим, що я не міг ні читати, ні писати. Ти жбурнула їх на землю і залилася сміхом. А потім стала читати мені історії, поки я не вивчив слова. Ти була розумнішою і відважнішою. Потім ти стала моєю любов'ю. Ми трималися за руки на березі річки. Я зізнався тобі... і ти розбила моє серце. Але я пробачив тебе, як інакше? Принаймні, ти сказала правду. Але ким ти стала тепер? Порожньою оболонкою, всередині якої лише лють. Від жінки, яку я знав, не залишилося жодного сліду. Я попереджав тебе. Але хіба ти слухала...