Я вирішив, що залишуся на будівництві допізна. Це була помилка. Мої товариші вже давно пішли додому, а я все тягав туди-сюди дерев'яні балки. Король Гормандер зажадав, щоб ми закінчили будівництво цієї вежі до того, як підступлять Північні війська. Не думаю, що вона щось змінить, але вирішувати не мені. Напрацювавшись вдосталь, я приліг на секунду, а потім... То був чи сон чи передвістя? Земля затряслася. Якийсь далекий шум, ритмічний і гучний, доносився до моїх вух і наповнював мою голову ніби приплив. Завтра я знову заночую тут. Мені потрібно зрозуміти, чи був це лише сон.

Якщо хтось знайде цей лист, передайте його королю Гормандеру особисто в руки. Я і мої хлопці йдемо звідси — і не повернемося. Спочатку я думав, що почув наближення Північного війська, але реальність виявилася ще гіршою. Я бачив однооких гігантів, що йшли з гірських кряжів. Від них смерділо паленою гнилою плоттю. Я все ще чую, як вони блукають долиною під нами. Не знаю, куди вони прямують. І не збираюся це з'ясовувати.