Оскаре, ти завжди був моїм улюбленим племінником — нескінченно жвавим і цікавим! У мене вже ледь вистачає сил, щоб стежити за Пишними Пасовищами... Було б шкода кидати настільки родючі землі, чи не так? Думаю, молодій людині це місце підходить ідеально. Так що залишаю його тобі. Піклуйся про нього!

Ці безплідні землі тепер покриті повзучими паростками! Вони прориваються крізь ґрунт швидше, ніж я встигаю їх зрізати! Мерзенні тварюки, плюються жовчю! Поля гниють, усе гине навколо... Врожай вже не врятувати! Лихо-лишенько! Доведеться починати спочатку. Передайте Отто, цьому дурню. Терпіти його не можу. Кодло!