На те, щоб полагодити підлоги в хатині старого Олсона, пішло три дні. Від пропозиції заодно підлатати колеса на возі він відмовився, але він вирішив залишатися тут до самого кінця. Все почалося в його саду. Земля стала м'якою, хвилястою, а потім в ній з'явився маленький провал, в який потрапляли і бур'яни. Вранці двір перетворився на відкриту пащу. Мені хотілося відгородити її парканом і зміцнити фундамент, але до заходу всі мої зусилля провалилися. Діра стала ще більше. Варто було прогнати старого подалі, з возом або без. На ранок будинок Олсона зник у темряві. Мені хотілося сподіватися, що він зумів втекти, адже не було чути ані криків, ані плачу. Однак з'ясувалося, що ця паща пожирає навіть звуки. Я відкладаю молоток і пакую валізи. Мене не спіткає та ж доля, що Олсона і його бур'яни.