Полум'я, я благаю тебе про прощення. Я простягнув до тебе свої руки в захопленні твоєю красою і силою, повір мені. Я б ніколи не наважився забрати у тебе навіть одну іскру. Ці звинувачення — брехня! Я був міським магістром! Шановним і титулованим. Закон для мене — що дружина. Я ніколи б не зрадив його. Але тепер я ізгой, приречений поневірятися. Ні вогнище, ні дотик жінки мене не зігріють. Прошу, врятуй мене від цього жахливого прокляття. Клянусь, я його не заслужив. — Дарій

ПОВІРИТИ НЕ МОЖУ! Вони відібрали мого мула і всі мої гроші! Тепер я, міський магістр, змушений брести пішки. Яка доля може бути гіршою? Я б їм усім голови повідривав за це. У мене почали відніматися ноги, так що я вирішив перепочити на кладовищі. Зовні бродять пустотілі, але вони мене поки не помітили. Якщо тільки... ...вони не думають. що я один з них. Ух. Мурашки по шкірі. Мене пробирає холод... Але це, мабуть, через погоду. Я не стану пустотілим. Що за дурниці! — Дарій

За те, що ти відняло у мене все. Мою сім'ю, мій статус, моє життя... за те, що ти зі мною створило. Для мене все скінчено. Твої безглузді правила і закони погубили мене. Але я не збираюся безвольно схилити голову! Я сміюся над Древніми! Я плюю в саме Полум'я! Будь-хто зі світу живих, хто наважиться перейти мені дорогу, буде розтоптаний і розірваний на частини. Тільки пролита кров зуміє зігріти мене знову! ДАРІЙ