Мені завжди здавалося, що ходити в дозор вкрай нудно. Ні, це зовсім не так. Далеко видніється щось... дивна фігура, часом проступає серед туману, що ганяється поривами вітру. Вона завжди стоїть біля гробниці в долині, так що спочатку мені здалося, що це просто один з пустотілих. Таке собі мляве опудало, окостеніле і крихке... але ні. Воно дивиться на мене щоночі. Я не бачу погляду, але відчуваю його. Напівживий і напівмертвий гість... можливо, прибув до нас з нагоди Дня Всіх святих. Лист про відставку вже надіслано. Скоріше б повернутися до колишньої нудної роботи.