Новий день, нові відчуття! Моя мандрівка в Холодні вершини починається відмінно! Свіже повітря по цей бік гір бадьорить, а подорожувати без речей, без лютні і товаришів по групі приємніше нікуди. Я навіть натрапив на цю занедбану сторожову вежу, де знайшлися старі обладунки і теплий одяг! Чудова підмога для майбутнього походу. У цій броні я навіть схожий на типового сіверянина! Якщо натраплю на патруль, просто прикинуся заблукалим. Мені напевно повірять. Надихаючі думки, чи не так? Можливо, варто взяти перо і щось накреслити... Нехай я більше не музикант, але деякі звички все ще зі мною!

Як я припускав, зустрічі з патрулем не вдалося уникнути. Однак мені знову пощастило: я переконав бійців, що займався лісоповалом, продемонструвавши мозолі на руках, що залишилися за роки гри на лютні. І вони купилися! Вони називають мене новобранцем Лофтом. Вирішив не придумувати нове ім'я. Мене все одно тут навряд чи хтось знає. Не впевнений навіть, що в цих далеких рубежах півночі взагалі колись чули музику. Хтозна. Мені доручили займатися лагодженням вежі, але я вислизнув з роботи, щоб помилуватися пейзажем. Коли я кричу в безодню, гори відображають мій поклик з м'яким гуркотом. Тут чудово. Я зобов'язаний розглянути ці гори ближче. Можливо, варто попросити перевести мене в інше місце.