Ми пробиралися крізь трясовину, і здавалося, що втрачати вже нічого. Але раптом печера позаду нас обвалилася... Тут-то впевненості у мене поменшало. Все завдання пішло псу під хвіст. Ми і так вже втратили декілька людей, що пішли розвідати що до чого. Вони зникли з кінцями. Хтось або щось зловило їх і потягло геть. Це взагалі-то по нашій частині! Зазвичай еліксир глушить будь-який страх... але щось тут нечисто. Від цього проклятого болота у мене мурашки по шкірі. Хоча, може, вся справа в похміллі. Потрібно збиратися і давати дьору. Плювати на розвідувальне завдання. Суничне вино в Гленвуд-Енд — ось що мені зараз потрібно!