З того часу, як наш караван розділився, кожен день приносить нові тяготи. Шкода, що з нами немає королеви Джезміни: однієї її краси було б достатньо для того, щоб вгамувати наші тривоги. Вчора я чув, як Лазло ридав у своєму наметі... Ми знайшли тих, хто вижив біля храму Полум'я. Цілий день умовлянь, але все без толку: ці бовдури відмовляються приєднуватися до нас навіть незважаючи на те, що Саван підступає. Добре... подивимося, чи допоможуть їм молитви, що підносяться Древнім. Потрібно знову вирушати в дорогу, адже Пайкмід-Річ все ще далеко. — Командир Сайрус.

Ми майже досягли мети, але, можливо, витратили сили даремно: Пайкмід-Річ охоплений вогнем, і цей вогонь видно навіть звідси. Нам не повідомляли про бойові дії в цій області, так що причини пожежі невідомі. У розмовах з іншими я намагаюся триматися бадьоро, але в глибині душі відчуваю провину перед ними. Звичайно, в місті можуть знайтися ті, що вижили, проте шанси невисокі. Прокляті фанатики Полум'я... через них ми затрималися в дорозі. Що ж, вибору немає: вирушаємо до замку і дізнаємося, що там відбувається. — Командир Сайрус.

Каблучка командира Сайруса знайшлася в пащі величезної тварі, що жила в замку Пайк.