Я відчуваю неймовірну гордість. Пишаюся. Мене першим з усього села обрали учнем. І це змінило все моє життя. Хто міг уявити, що така доля випаде саме мені, простому синові лісоруба? З села, де нічого робити. Я ношу вбрання вченого з честю. Я вже звик до поглядів, шепоту, чемних поклонів. Але деякі аспекти мого нового життя все ще важко прийняти. Катакомби Храму ночі сповнені смертельних пасток. Древні пояснили мені, як відключати їх, і я постарався запам'ятати кожну маленьку деталь, а коли прийшла черга випробувати ці знання на практиці, я витратив багато часу, вивчаючи кожен шип, кожне лезо, ретельно розкреслюючи безпечний шлях. Уявити не можу, щоб хтось зумів проникнути в це місце іншим шляхом. Ясно одне: будь-хто, кому вистачить сміливості або дурості сюди сунутися, залишиться тут назавжди.