Щось гниє під цими руїнами, і цього разу я не думаю, що це Саван. Сморід на нижніх поверхах неймовірний. Туалети там існують лише для того, щоб знущатися наді мною своїми жахливими випарами. Коли я зіткнувся з одним із них, запах наздогнав мене і змусив моє тіло повернутися, побігти вгору по сходах до підвалу і ковтнути свіжого повітря надворі. Довелося зробити усі справи в кущах. Цікаво. Мені здалося, що я побачив щось блискуче внизу, але, можливо, мій зір мене підводить. Мене так і підмиває спуститися ще раз і перевірити, чи є внизу канали? Стічні води запускають процес пліснявіння й розкладання? Приховані скарби, що ніколи не тьмяніють? Ні, мене нудить від однієї думки про це. Сонце сідає. Я ризикну залишитися на ніч. Над землею майже немає укриття, але тут не пахне!