Жах якийсь! Ми потрапили в дику зливу і кинулися шукати притулок, щоб перепочити і висушити одяг. Знайшлася одна печера, але в ній виявилася зграя якихось мерзенних тварюк. Мабуть, вони відчули нас, бо з ревом кинулися в атаку. Одна з істот знесла голову Крістофу: він впав на землю, як мішок з борошном, не встиг навіть дубиною замахнутися. Ці звірі покриті жорстким густим хутром. З пащі у них стирчать великі ікла. А їхній рев... від нього кров холоне в жилах. "ВУКА-А-А!" Цей крик буде переслідувати мене в кошмарах до кінця днів.

Знайшлася довбня, що належала вука.