Йоланда ще слаба. Вона ледве може підвестися з ліжка... Весь час спить, і її постійно лихоманить. Я намагаюся заглушити її стогони подушкою. Їм не потрібно знати, що ми тут. Вони всюди. Нишпорять, виють в ночі. Ми оточені. Сподіваюся, це ще не кінець. Хочеться тиші... але я нікуди не піду. Я люблю тебе, Йоландо. — Алінор