Сину мій, дозволь розповісти тобі історію, що століттями передавалася з покоління в покоління. Слухай уважно: коли мене не стане, вже ти розкажеш її своїм дітям. Озеро впало з небес . Наше плем'я — мандрівники від природи. Коли ми прийшли в ці землі, в них панували посуха і безпліддя: не знайшлося ані річки, ані струмка. Довелося звернути погляди вгору, до Древніх. І вони почули нас! Небеса відкрили свою пащу, і об землю вдарив промінь світла, що розколов висушену землю. У виниклій розколині утворилося озеро, яке втамувало спрагу. Можливо, ти запитаєш: де ж Древні зараз? Чому вони не позбавлять наш дім від Савана? Куди витекла вода, без якої неможливе саме життя? Сину мій, на це питання ні в кого немає відповіді.