Вчора приходив незнайомець. Допоміг нам з плануванням зведення колодязя еліксиру. Мені раніше не доводилося його бачити, але про нього ходить безліч пліток. Тепер я розумію, чому всі називають його «таємничим мандрівником». Його оточує аура таємниці. Його обличчя було розсічене глибоким шрамом. Це перше, що кинулося в очі. Але сьогодні він повернувся, щоб перевірити, як ідуть справи, і шраму на його обличчі вже не було. Він просто зник, ніби й не існував зовсім. Спершу мені навіть здалося, що це був хтось інший. Але він знав наші імена, всіх нас. Значить, ми вже зустрічалися. Не знаю, що й думати. Мені здається, краще взагалі швидше забути про це. Потрібно якомога швидше закінчити роботу і повернутися додому.