Падальники підбираються все ближче. Боюся, тут нам і судилося зустріти свою долю. Опинившись в цьому храмі, ми безліч разів безуспішно намагалися пробратися у внутрішні палати, але Древні нібито звели їх для когось обраного... вільного від кайданів смертного життя. Кожен звук, кожен шурхіт вночі поступово позбавляє мене залишків віри. Як можна прийняти таку долю? Мені ніколи не увійти в палати: замість цього я загину від рук безумців. Хіба так має закінчитися життя праведної людини?